Когда порой не вижу я отрады и смысла дней,
Мне хочется Христу служить, а в сердце – гнет цепей;
Мне хочется хвалиться Им… - уныние вокруг;
Мне хочется смиренным быть, но гордость там и тут…
Что делать мне? – К Христу иду
И, пав к Его ногам,
В слезах прощенье вновь прошу,
И слышит Он меня.
И нежною рукой Своей твердыни рушит все
И веры зажигает вновь огонь в полночной тьме…
И радость освежает дух – Христос живет во мне!
Воистину, Он – Лучший Друг, все знает обо мне!
И не страшусь вперед идти – не осуждает Он,-
На смерть пошел, стерпел Он все,
В любви всегда силен!
Не стоит мне бояться мук
И черной ночи тень;
Я верю, с Ним чрез все пройду,
И будет светлый день!
Оксана Куприянова,
Россия
"Поэзия - как нежное прикосновенье,
Что ощущаем мы;
Оно похоже на рожденье
В душе весны..."
Прочитано 6910 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
