* * *
Не будет любви – пусто,
Смысла идти нет…
Даже обычный кустик
Ждёт - вспыхнет рассвет,
Даже роса не играет
Если не встретит лучей,
Сохнет трава молодая,
Сереет вода в ключе.
Только душевный калека
Не ищет взаимности нить…
Бога и человека
Созданы мы чтоб любить.
* * *
Судить легко. Судить приятно,
Расталкивая басом тишь.
Подсчитывая чьи-то пятна —
На собственные не глядишь.
Рот открывая - не заметишь,
Что сам в подтеках от дерьма.
Судить легко на белом свете,
Судить легко — весьма-весьма.
Судить — в клубничку «граблей» лезешь;
Как шоколадки долька в рот.
Свой «рупор» выключить полезно,
Когда оттуда мерзость прет.
* * *
Солнце ждет заката,
И дождя — река.
И опять куда-то
Мчатся облака.
Здесь была деревня,
Но дома пусты.
Осень ждут деревья,
Травы и кусты.
* * *
Жизни выдана краюха,
Не теряй ее ни крохи.
Молодой была старуха,
А теперь лишь — охи, вздохи.
День — краюха меньше станет,
Путь земной — не мрак чердачный.
Не глотай ее кусками,
Запивай водой прозрачной.
* * *
Этот снег совсем не в радость;
Этот снег — не зелень мая:
Бьется о стекло, о рамы,
Грустных глаз не замечая.
Лед как лезвие на луже —
Не весна, а ведьма-осень.
Вот и этот снег не нужен.
Только кто желание спросит?
* * *
Сгинут холодные ветры,
Солнце сойдет с высоты.
Будет листва на ветках,
Будут пестреть цветы.
Срок — декабрю и маю,
Радость у скал есть, у рек.
Деревья весной оживают,
Но дерево — не человек.
* * *
Ложь может казаться истиной
Долго: лет десять, двадцать;
Но сто лет, ежели искренне,
Не может она казаться.
И как ты ее ни подбеливай,
Как ты ее ни подкрашивай:
Черным не станет белое,
Синим - не станет красное.
Ей пусть не вырвут жилы,
Утопать ей всё же в прошлое:
Сгниет на корню плод лживый,
Насильно никем не сброшенный.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
